60 яскравих та успішних років Будинку культури цементників

банер БКЦ.

Будинку культури цементників – 60. Ще живі ті, хто пам'ятає, як він будувався, як організовувалися перші самодіяльні колективи, як відбувалися перші концерти в його стінах. А найбільше інформації зберігають архіви. Саме завдяки Рівненському обласному архіву та архіву Здолбунівської районної газети «Нове життя», зокрема Ользі Якубчик, знайшлися газетні замітки та фото, де описано й зображено будівництво БКЦ, його перші кроки. Найповнішим джерелом інформації стали сімейні архіви та спогади колишніх учасників колективів, працівників БКЦ та Здолбунівського цементного заводу: фото з виступів, поїздок з концертами, масових заходів, згадки про історію розквіту до 90-х років та занепаду в кінці 20 ст.; поступове піднесення у 10-ті роки 21ст. І сьогодення. Усе це перетворилося у кадри фільму про історію та сучасність Будинку культури цементників, який був показаний під час святкових заходів до Дня народження БКЦ.

До цього Дня готувалися ретельно: шукали архівні матеріали, колишніх учасників колективів та працівників, компонували виставку, монтували декорації і… чистили, мили, шкребли, білили, фарбували, – тобто робили все, щоб до дня «Х» бути, як кажуть, у всеозброєнні.

Усі заходи розпочалися з виставки живопису, скульптури та графіки в рамках міжнародного мистецького проекту «Шляхами наших перемог»  здолбунівського митця Івана Більчука, а продовжилося фотовиставкою «Історія та сучасність: фотомиттєвості».

Люди, які роздивлялися світлини, сьогодні ніби зійшли з них, просто пройшовши крізь роки. Ті ж посмішки, ті ж постаті. Зустрічі, обійми, дружні розмови, спільні фото.

Пішли перші дзвінки – і у залі вже всіх зустрічають перші кадри фільму про Будинок культури цементників: як усе починалося.

Перша частина концерту так і називалася «Виступ гостей», тому що виступали й цьогорічні випускники зразкового ансамблю народного танцю «Сузір'я», 

привітав і давній колега – міський будинок культури, приславши учасників колективу східного танцю,

 запальним рок-н-ролом привітав усіх колишній учасник духового оркестру БКЦ Володимир Пасічник,

піснею привітав глядачів і учасник естрадного колективу «Барви» БКЦ Олександр Грицюк,

вийшла на сцену й дочка колишнього директора БКЦ Ірини Козійчук Алла Стригун, щоб піснею-присвятою запросити всіх у ті роки, коли зі сцени лунав голос її  мами.

З вітальною піснею виступив і найстаріший, діючий і до сьогодні у БКЦ, колектив народного хору «Цементник», учасниками якого є як працівники БКЦ, так і працівники «Волинь-Цемент» філії ПАТ «Дікергофф Цемент Україна»: від директора до простого робітника.

Але, мабуть, найбільшим подарунком став виступ колективу народного танцю Будинку культури цементників, керівником якого довгий час (1974-2001)була Марина Борисівна Грубая. Двадцять випускників, яким від 40 і до 70-ти років, синхронно й чітко витанцьовували «па» народного танцю, незважаючи на те, що востаннє виходили на сцену близько 20 років тому як мінімум.

Звичайно, і сучасні колективи Будинку культури цементників показали свої досягнення глядачам: студія сучасного танцю «Фантазія»,

зразковий вокальний ансамбль «Здолбунівські дзвіночки»,

естрадна студія «Джем».

Привітати з ювілеєм та побажати наступних вершин та звершень прийшли також і очільники району та міста.

Та, звичайно ж, найбільше всі чекали виходу на сцену засновників та опікунів Будинку культури цементників – голову профкому ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» Сергія Канигіна та директора «Волинь-Цемент» філії ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» Ігоря Давидюка – оскільки саме за їх підтримки та всього колективу як дирекції ПАТ «Дікегофф Цемент Україна», так і філії «Волинь-Цемент», стало можливим не тільки розвивати Будинок культури цементників, а й підтримувати його матеріальну базу.

Насамкінець гості змогли подивитися прем'єрну виставу молодіжного театру «Кажан» БКЦ «Ангел мій».

Було сказано багато теплих слів, висловлено подяку всім учасникам та керівникам колективів, що працювали протягом цих 60-ти років у БКЦ, усім директорам, що вели цей великий корабель культури хвилями життя (а були ці хвилі й тихими, та інколи життєве море було й буремним). Але живе Будинок культури цементників завдяки дітям та дорослим, що приходять сюди вчитися танцювати, співати, декламувати, завдяки батькам, які ведуть своїх дітей у студії БКЦ, завдяки жителям міста й району, які приходять сюди на концерти та вистави, завдяки всім, хто допомагає  БКЦ бути таким, яким він є: завжди відкритим для всіх.

Закінчилося свято. Відшумів на відкритому майданчику завершальний фуршет.

Пішли останні гості. Закрилися центральні двері.  Але прийде новий день – і продовжиться життєвий, такий кольоровий та гамірний шлях Будинку культури цементників.

Розроблено: Creativo — замовити сайт, розробка, виготовлення, Здолбунів,Рівне,Мізоч